Реклама

Наталія Калініченко: Реформована преса – українській армії

Общество | 11:02, 16.05.2017
 Поделиться

Поделиться в

Що це за проект і як виникла ідея його створення? Кожна з редакцій з початку війни на сході допомагає армії, й самі працівники часто є волонтерами. Мир — не виняток. Працівники «Білопільщини» постійно збирають кошти на те, чого потребують бійці: теплі речі, обладнання, лікування тощо. Я вісім разів була в АТО і бачила, як живуть бійці, чого їм реально не вистачає і чим треба допомогти. Якщо з перших місяців війни не вистачало навіть води й їжі, то зараз — зовсім інші потреби.

І командири, і самі військовослужбовці говорять, що харчування постачається вчасно, одягом вони забезпечені, побутові умови відносно нормальні. Але кожний підрозділ — це окремий, якщо можна так сказати, світ. Кожна частина має постійне місце дислокації в іншому, ніж служить, місті. Підрозділи ми знаємо за назвою основного місця формування частини, приміром Миколаївська 79, чи Житомирська 95.

Військовослужбовці призвані на службу з різних куточків країни і ніякого відношення до місця «прописки» бригади часто не мають. А там, де несуть службу, місцеве населення не завжди прихильно ставиться до військових. Та і взагалі, місцеві живуть окремим, своїм ци-вільним життям. Тож і «випадають» наші бійці з інформаційного простору. Вдома про них пишуть мало, і на війні — теж не часто.

Для підтримки бойового духу й інформатизації частин більшість із них мають свої газети, але випускають їх в електронному вигляді, поширюють у соцмережах. Після одного спілкування з начальником прес-служби ОК Захід Анатолієм Прошиним Олександру Бухтатому прийшла чудова ідея: а чому б не матеріалізувати в паперовій формі ці електронні газети, а потім не роздати хлопцям, аби вони могли читати про себе, та й додому переслати. Олександр Євгенович запропонував нам і чернігівським колегам як найбільш дієвим в Україні Асоціаціям регіональних ЗМІ зробити такі випуски і передати їх на передову.

Ми зв’язалися з прес-секретарем 24 бригади, так званої «Залізної бригади», і її прес-офіцер Володимир Фітьо переслав електронною поштою гранки нової газети й електронні версії попередніх, щоб ми зрозуміли її концепцію.

У нашій редакції її зверстали й експериментальну партію віддрукували кількістю 200 примірників. Ну і для почину відвезли самі у розташування бригади.

Їхня частина розташована поблизу міста Попасна на Луганщині. Нас з Олександром Євгеновичем та депутатом Білопільської ра-йонної ради, членом НСЖУ Сергієм Кисельовим хлопці зустріли на перехресті доріг неподалік Бахмута (колишній Артемівськ) і повезли в частину.

Там ми познайомились. Назар Ільницький і Володимир Фітьо — прес-офіцери частини. Володя — начальник, служить уже три роки. Має вищу журналістську освіту — Львівський університет. Назар за фахом — історик. Обидва –львів’яни. Хлопці зробили вже 56 випусків газети «Залізна воля», але поширювали тільки у соцмережах її електронну версію. Кілька примірників друкували на кольоровому принтері і вивішували у «червоному куточку» частини. Ми привезли 57. Його одразу прикріпили на стенд, а потім почали роздавати бійцям, у тому числі і на передовій.

На підході до «нуля» на нас одягли бронежилети і каски. На мене — спеціальний, з написом «Преса». Його Олександр Бухтатий віз із Києва, де жилет збирав пил три роки на полицях Незалежної медіа-профспілки. Його виготовили за проектом ОБСЄ, аби захищати журналістів на війні. І от вирішили «вигулять». Важкий, незручний. Каска давить на голову. Але безпека — понад усе. На «передку» — всі у «броніках», пострілів ми не чули, бійці розповідали, що зараз відносно спокійно, але зайвий раз з окопів визирати не рекомендували.

Подивилась і у військовий бінокль на позиції противника. Дійсно, недалеко.

— Ми дивимось на них, вони спостерігають за нами — така робота! – сказав черговий на посту. — Хай дивляться, головне, щоб отаких «подарунків» не присилали. І показав ями від мін та снарядів.

Ми поспілкувалися з хлопцями, роздали не лише їхню «Залізну волю», а й наші місцеві сумські газети, в тому числі й «Білопільщину». Нехай знають, чим ми живемо.

Вражень — дуже багато: і від самого перебування на «нулі», і від спілкування з бійцями, і від побаченого і почутого. Вразило саме місто Попасна і те, що лінія фронту фактично проходить у його межах. «Нуль» розташований поруч із колись помпезним в’їзним знаком у місто. Розбомблені залишки літер від назви «Попасная» часто слугують фоном для зйомок сюжетів багатьох

телеканалів. (Це вже я почала розуміти, коли після поїздки побачила де-кілька сюжетів у новинах).

Від багатолюдних вулиць, де працюють магазини, базар, триває нормальне, на перший погляд, життя, наводять порядок (у місті прибрано, пофарбовані зупинки, багато квітів) до лінії фронту — кілька кілометрів!

Охороняють спокій жителів цього й інших населених пунктів бійці Залізної бригади.

І прес-офіцери, і бійці на передовій, і в самому розташуванні бригади, далеко від людських очей і доріг у лісі, щиро нам дякували за таку допомогу.

— Так це й додому можна буде передати, — почула я від одного з бійців, який упізнав себе на сторінках свіжої газети.

І додому, і зберегти на пам’ять, бо саме ці люди сьогодні пишуть історію країни, захищають нас і дають можливість робити газети, реформуватись, жити, працювати, а не ховатись у підвали від обстрілів.

— Я зовсім по-іншому сприйматиму тепер новини по телевізору про події на сході, — говорить Олександр Бухтатий. — І вже зовсім по-іншому виглядають ті проблеми, які ми тут, на мирній землі, вважали «проблемами». Я всім, хто жаліється на життя, на труднощі, хто розповідає, як йому важко, рекомендую поїхати і побувати хоча б кілька днів отам, поруч із хлопцями. Переконаний, багато чого «проясниться». Побувавши в підрозділі, я переконався, що ми робимо потрібну справу. Дякую газеті «Білопільщина», що відгукнулася першою. Сподіваюсь, цю ініціативу підтримають й інші газети Сумщини та інших областей. Повірте, іноді хлопцям інформація потрібна набагато більше, ніж якість гостинці. Це не так дорого коштує, але вже є пропозиції з інших підрозділів, які теж бажають долучитися до проекту. Слово — за газетами! — наголосив Олександр Євгенович.

Те, що це для реформованих редакцій Сумщини не разова акція, підтверджує вже другий випуск газети «Залізна воля».

Її зверстали у «Білопільщині», а до друку долучилися редакції газет «Голос Посулля» та «Вісті Роменщини».

Н.Калініченко,

головний редактор газети «Білопільщина»,

голова ГО «Асоціація регіональних ЗМІ Сумщини».

Фото Н.Ільницького.

Если Вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

comments powered by HyperComments

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: