Автосервіс
Автосервіс Авто Квартал

Бігун із Сумщини Євген Глива: «Ультра — це завжди непередбачуване випробування…»

Интервью, Спорт | 11:25, 20.04.2018
 Поделиться

Поделиться в

Foto

Про Євгена Гливу напевно чув кожен, хто бодай трохи цікавиться бігом. Ультрамарафонець з Сумщини вже не один рік поспіль підіймає прапор України на подіумах престижних Європейських ультрамарафонів у Італії, Швейцарії, Бельгії, Німеччині, Польші, а також у пекельній багатоденці, яка проходить в пісках Оману (Oman Desert Marathon). Цього року, Євген досить вдало розпочав свій змагальний сезон посівши друге місце в 58км ультразабігові навколо озера Тразімено, який проходив у середині березня в Італії. Після повернення в Україну Євген погодився дати невеличке інтерв’ю для time2trail.

Євгене, у своїх попередніх інтерв’ю Ви говорили, що потрапили в біг, досить випадково, коли на уроці фізкультури Вас змусили бігти крос. Ви тоді перемогли. Яким був Ваш шлях далі? Ви почали тренуватися у тренера, спортивній школі?

 — Ні, після того випадку я ще пробував себе у футболі, а вже потім — зайнявся легкою атлетикою. Тренувався я самостійно, лише коли навчався в університеті, трішки займався і консультувався у Сергієнко В.М.

 У кожного — своя історія захопленням ультрабігом. Розкажіть Євгене, як Ви потрапили в ультрамарафони? Коли зрозуміли що це — саме Ваш формат?

 — Мій перший старт в ультрамарафоні — це участь на 100км в місті Молодечно, Білорусь. Ці змагання проходили в манежі з колом 200м, тож довелось пробігти 500 кіл(!). До цього максимальна дистація, яку я долав була 42км. Тим не менш, відразу в дебютній для себе сотці я здобув перемогу з результатом 7 годин 35 хвилин.

Далі було знайомство з Реєром Олександром Есперовичем, який на той час займався ультрамарафоном в Україні. Якщо бути об’єктивним, то Реєр є моїм вчителем. Саме він відкрив спортивний світ для мене.

Ось такі незначні початкові успіхи в ультрадистанціях і визначили мій подальший спортивний напрямок. Адже тотальна корупція у класичних видах легкої атлетики — не дасть так розвиватися і досягнути успіху, як у гірському, ультрамарафонському та шосейному бігові.

  Скільки вже набігали ультра? Яка найдовша ультрадистанція, яку доводилося долати?

 — Якщо ультра вважати все те що більше марафону (42км 195м) то з 2008 року, коли я пробіг свою першу сотку, і по сьогодні набігав вже більше 30 ультразабігів це точно.

Про тренування

На своїй фейсбук-сторінці Ви писали, Євгене, що за січень, наприклад, набігали 1003 км. Це в середньому — по 32км щодня (!) А як виглядає Ваш «стандартний» тиждень в базовий період?

 — Біг, біг і ще раз біг. Це і біг по рівному, біг по гірках. Саме тоді закладався фундамент на сезон. Тоді потрібні були об’єми, зараз робота трохи інша.

 Зрозуміло. Розкажіть, Євгене, про свій режим дня: коли прокидаєтеся, коли тренуєтеся, коли тренуєте.

 — О 8-9 прокидаюся, легко снідаю і — на тренування. Після пробіжки: душ, ще один прийом їжі та відпочинок. З 15:00 провожу тренування в дитячо-юнацькій спортивній школі (ДЮСШ). З 19:00 — вечір у колі сім’ї.

 Як підводитеся до змагань на ультрадистанціях?

 — Зменшенням кілометражу.

 А як відновлюєтеся після?

 — Відновлення включає сон, масажі та налягання на вуглеводи і білки.

 Ви самі складаєте собі тренувальний план? Чи консультуєтеся з кимось?

 — Так, тренувальний і змагальний графік складаю самостійно.  Так вже сталося що майже всю свою бігову кар’єру в мене немає тренера в загально прийнятому сенсі цього слова. Я багато читаю, шукаю інформацію в інтернеті, всі свої тренування за ці роки записую у записник – дистанція, час, швидкість, відчуття, що поїв перед тренуванням, як відновлювався після. Потім все це аналізую та вибираю, що саме для мене працює краще.

 А чи доповнюєте Ваші тренування кростренінгом: велосипедом, басейном?

 — На жаль — ні. Лише біг і відвідування тренажерної зали в зимовий базовий період.

 Чи багато приділяєте уваги силовим тренуванням?

 — Тільки взимку. Взагалі,  великі м’язи для ультрамарафонців більше заважають ніж допомагають. Це ж треба буде по дистанції нести всі ці кілограми. А в тренажерній залі більше уваги приділяю зміцненню зв’язок та суглобам. Тим більш мені це після операції на ахіловому сухожиллі потрібно робити щодня.

 Зважаючи на особливість забігу в пісках – чи тренуєтеся бігати з наплічником чи додатковою вагою?

 — За 2 тижні до старту стараюся 3-4 рази пробігтися з рюкзачком, і все. А так, протягом всього року, коли бігаю до спортивної школи на тренування, де я працюю тренером, прихоплюю з собою наплічничок зі змінним взуттям, одягом і водою.

 Чи використовуєте у підготовці забігання сходами?

 — Мені вистачає гірок 🙂

Психологія ультра

Зараз біг на довгі дистанції набуває все більшої популярності в Україні. Тим, хто хоче бігати ультрамарафони, окрім фізичної підготовки на які ще аспекти підготовки слід звернути увагу при тренуваннях?

 — Психологія. Як на мене результат в ультра на 90% залежить від  психології. Тому, регулярний довготривалий і монотонний біг — дасть позитивний результат для підготовки до ультрамарафонів.

 Не знаю щодо відсотків але цілком з Вами погоджуюся, що психологія в ультра є вирішальним фактором. А поділіться досвідом, як Ви, Євгене, психологічно налаштовуєтеся на гонки?

 — Намагаюсь відволіктися, думати про щось інше…

 Загалом, якщо ти готовий психологічно, то чи це будуть гори, чи піски або ж спека — не має різниці. Основне — треба бути готовим. Чим жорсткіші, важчі тренування під час підготовки — тим легше на змаганнях.

 А чи можете навести кілька прикладів Ваших «жорстких» тренувань?

 — Ну, моє улюблене це — фартлек, біг зі змінним темпом, «смикання» по дистанції, як в народі кажуть, а потім ще фінішне набігання.

 — Ще одне з улюблених важких тренувань — гірки, коли треба бігти одним темпом як згори, так і вгору.

Харчування

Чи дотримуєтеся якоїсь особливої дієти?

 -Ні! Ні в чому собі не відмовляю.

 А яка Ваша улюблена страва? Поділіться рецептом своїм чи дружини 🙂

 — Ой! ( задумався) Хоча — курка-гриль.

Хобі

Євгене, скажіть, а які маєте хобі, захоплення?

 — Мої хобі та професія — це легка атлетика.

Спортивна кар’єра

Євгене, розкажіть трохи про свою спортивну кар’єру. Коли почали виступати як професійний спортсмен?

 — Та я не зовсім професійний спортсмен, адже поки що працюю тренером у ДЮСШ.

 Ага, зрозуміло 🙂 А чи давно тренуєте?

 — Треную з 2005 року, коли почав працювати в ДЮСШ.

 Серед своїх здобутків – які зараз вважаєте найбільшими?

— 1. перемога в Swiss Alpine Davos 78km

— 2. 2 місце 100km Del Passatore і пустеля

 Наскільки складно чи легко професійному атлету в Україні знайти спонсорів?

 — Цією справою у мене займається Юрій Шаповалов, за що я йому дуже вдячний. Людина знає, що робить! Зараз ми співпрацюємо з Adidas, тож в мене є необхідне екіпірування. Минулого року перед Оманом  мою підготовку підтримав металургійний комбінат «Запоріжсталь». Зараз ми дійшли згоди по подовження співпраці на весь 2018 рік. «Запоріжсталь» надасть допомогу в підготовці до змагань та участі в низці змагань. А я залюбки допоможу комбінату в тренуваннях їх корпоративної команди при підготовці до “Zaporizhstal Half Marathon” та інших змагань.

 Чи працює система спортивних агентів в Україні чи кожен спортсмен вирішує питання самостійно?

 — В футболі, баскетболі, тенісі агенти звісно є. Легка атлетика трохи інша історія, тим більш в Україні. Хоча разом з Юрієм ми намагаємось привернуту увагу і до бігунів. Головне що потрібно розуміти шукаючи партнерів (не люблю слово спонсор), що співпраця має бути взаємовигідною і для спортсмена і для компанії яка мене підтримує.

 Ясно, тобто шанси у талановитих і наполегливих спортсменів є. Доречі, Євгене, чи тренуєте зараз, окрім підростаючого покоління у ДЮСШ, бігунів любителів?

 — Ні, мені вистачає ДЮСШ. В мене тренуються діти яких я знаходив буквальному сенсі слова, майже на вулиці. І це діти з найближчих сіл. Мені дуже цікаво захопити дитину бігом, спостерігати за прогресом.

 Які цілі ставите на найближчі кілька років? Можливо, є старти, які хотіли б пробігти?

 — Не будемо загадувати! На цей рік план бажаних стартів складений, перш за все буду дотримуватись його. План доволі амбітний, є місяці де по два старти з різницею в 2-3 тижні.

 Наразі, Ви бігаєте в основному «шосейні» ультра або ж у пустелі. Чи пробували інший формат? Ультратрейли в горах?

 — Звісно! Я бронзовий призер з результатом 9:45:10 на 100km гонці 7 Dilin в Польші з набором 4500м. Переможець того ж ультра в Давосі, де треба було бігти через перевал 2700м і в очах не те що двоїлося, а і троїлося коли біг на такій висоті.

 А чи цікаво Вам було б позмагатися на UTMB?

 — Зовсім не цікаво.

Про популяризацію бігу, бігову культуру

Євгене, давайте поговоримо трохи про популяризацію і розвиток біга в Україні. Ви працюєте в ДЮСШ вже більше десяти років, які є здобутки підопічних за цей час?

 — Так, за ці роки є як призери, так і чемпіони України.

 — А що б Ви порадили тим батькам і дітям, які хочуть пов’язати своє життя з легкою атлетикою?

 — Терпіння і ще раз терпіння! У жодному разі не чекати і не сподіватися на те що результати прийдуть самі по собі. Якщо заняття легкою атлетикою приносять задоволення — вперед!

  Євгене, Ви часто буваєте закордоном, а який корисний досвід, практики розвитку масового та професійного спорту, варто було б перейняти нам?

 — Так, мабуть я дуже часто буваю за кордоном, але то необхідно. Як краще і як потрібно розвивати спорт на те є відповідні люди, які займають відповідні посади. Я ж — бігаю, треную і кайфую! Але якщо хтось знаючи мою історію як я почав бігати, теж вийде на доріжку чи шосе, я буду тільки радий!)

 А розкажіть, доречі, куди їздите на спортивні збори? Як багато часу там проводите протягом року?

 — На збори їжджу в українські Карпати і до Італії. Взимку цього року, спробував провести збори у Туреччині. Мені потрібно було готуватися до традиційного старту в Італії (Strassimeno 2018), а погода у нас була така що жодного шансу це зробити не було. Тож я «псіханув», взяв квитки до Туреччини і полетів туди на 3 тижні. Дуже сподобалося! Тим більш, що і результат в Італії отримав хороший – 2-е місце на дистанції 58км. Загалом, виходить 3-4 виїзди на рік, в середньому по 3 тижні.

Про пустелю

І все ж, Євгене, найбільше Вас знають як призера пустельної багатоденки Oman Desert Marathon. Розкажіть — як Ви потрапили на цей забіг вперше?

 — Все досить просто. Організатори марафону через групу у фейсбуці запропонували відвідати цей забіг. Авантюрно і не розуміючи, що і як — я погодився. Дебют в цьому старті у мене вийшов не такий успішний, як перша сотка, але «затягнуло» — не менше. Захотілося реваншу на змаганнях наступного року аби довести, що місце, яке посів на першому старті, не відповідає моєму рівневі.

 Чим приваблює Вас пустеля? Чим вона для вас особлива?

 — У пустелі особливий мікроклімат. Перебування у пустелі — це пізнавання зовсім іншого життя, а також звичаїв. Тим більш формат змагань в Омані не схожий на будь-які інші змагання де я приймаю участь. Пустеля, це справжнє випробування себе. Багато хто туди приїздить щоб хоча б пройти всю дистанцію пішки. Але для мене важливо щоб ще й прапор України був на подіумі).
— До речі, український прапор єдиний з європейських прапорів що був на подіумі за 6-ти річну історію цих змагань.

Ого, виходить, за всю Європу «віддуваєтеся»:)
А чи не плануєте взяти участь у ще одному відомому пустельному марафоні —Maratones des Sables?

— Так хотілося б, але я не готовий з декількох причин. Перш за все, це дати проведення. Des Sables проходить на початку бігового сезону, в квітні. Дистанція в Марокко настільки виснажлива що відновлення після цього старту займе декілька місяців. А ще там є так штука… ну знаєте, як в футболі є «домашнє суддівство». Організатори всіляко допомагають африканським бігунам, то ж виграти або навіть зайти на подіум шансів мало. Там потрібно бути сильнішим за місцевих бігунів (які дуже високого рівня, тим більш тренуютьмся в ціх умовах кожного дня) навіть не на дві голови, а на три-чотири. Звісно, колись я прийму участь в Des Sables, але тоді коли плани на сезон будуть не такими насиченими як зараз.

 Наскільки часто в пустелі трапляються непередбачувані ситуації (укус скорпіона чи змії, блукання і т.п.)? Чи траплялися подібні чи інші незвичайні ситуації з Вами під час етапів пустельного забігу в Омані?

 — Оманський ультрамарафон в пустелі не дуже старий, тому, слава Богу, таких ситуацій поки не траплялося. До того ж, й рівень організації дуже високий, тож заблукати практично не можливо. Хоча й такі випадки були. Але все обійшлося без єкстримального єкстриму)))

 Як підтримуєте сили? Що їсте під час багатоденки у пустелі?

 — Загалом, 6 днів на кашах, вермішелі та дитячому харчуванні. Крім того – їм шоколадки і гейнер.

 — Шоколад? Не уявляю, як зберігати шоколад за тих умов, що у пустелі. Ви його їсте-п’єте «розплавленим»? Чи ж є якісь лайфхаки?:)

 — Шоколад  в основному їм вранці з кавою — за нічної температури він встигає затверднути. А так, звичайно, за пустельної спеки шоколад по сто раз змінює форму, тож вдень він у звичайному пакеті лежить, я його не чіпаю.

Для тих, хто хоче бігати ультра…

Євгене, а от для тих, хто хоче бігати ультра — що б Ви порадили? Які якості вартує тренувати, на що — звернути увагу?

 — Від «суточніків» чув про один цікавий вид тренування. Сісти за стіл на якому шоколадка і вода, тупо сидіти і дивитися, не розмовляти. Хто довше витримає, не виходячи з-за столу – той і переміг. Може нехай хто спопробує і потім скаже свій рекорд і як воно. Я не пробував!:)

І на останок, Євгене, скажіть, що для Вас — ультрабіг?

 — Ультра — це завжди непередбачуване випробування. Як би ти не готувався, який би не був готовий — все рівно не знаєш як закінчиться гонка. «Поставити» може в будь-яку хвилину. Ультра — це як біг по мінним полем, якась невелика помилка може звести нанівець весь твій забіг.

  time2trail.in.ua 

Если Вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

comments powered by HyperComments

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: