Смакові якості все ще вдосконалюють, тож поки що пропонують їх використовувати просто як тару, безпечну для довкілля. Винахідники запевняють, що у природі пакети розкладаються за місяць.

“Одного разу, при дослідженні полісахаридів, ми помітили, що крапля розчину при висиханні дала плівку. Ми спробували на міцність і вона виявилася досить еластичною і схожою на поліетилен”, – розповідає Дмитро Бидюк, доцент кафедри харчових технологій Сумського національного аграрного університету.

На зразок гранульованого пластику, з якого і роблять поліетиленові та пластикові предмети, сумські науковці зробили полісахарид у гранулах. Для виробництва пакетів його розмочують водою та кладуть під прес.

З якої сировини студенти видобувають полісахариди – винахідники тримають у секреті, інакше технологією можуть скористатися конкуренти. Але зізнаються, перші спроби зробити еко-пакети були невдалими, бо виявилися крихкими, – йдеться у сюжеті “5 каналу”

Нарешті, знайшли спосіб удосконалити винахід. Перші вдалі пакети зберігаються в лабораторії уже більш як місяць, не втративши ані зовнішніх, ані практичних властивостей. Тепер працюють над смаковими властивостями еко-тари, щоби за потреби нею можна було перекусити.

Винахідник запевняє:

“Оскільки ці пакети складаються з натуральних компонентів, барвники теж харчові, тому їх, звичайно, можна з’їсти. Але їх треба замочити, щоб вони стали такі набряклі… Їх можна зробити солодкими і їсти як звичайну локшину”.

Серед студентських винаходів також інший еко-посуд:

“Ми розробляли ще початкову формулу. Це були стаканчики, які назвали “смакотара”. Екологічно чиста упаковка, яка розкладається”.

Ідею та перші зразки так званої смакотари науковці планують презентувати на світовому конкурсі стартапів у данському Копенгагені. Утім, запевняють: продавати свою розробку, щоби запустити у масове виробництво, погодяться лише вітчизняним виробникам.