ГазЗбут
СумБуд
метизная компания

Інтерв’ю із сумським прикордонником: про мобілізацію, військове братство, службу на кордоні з РФ та переваги професії 

Інтерв'ю | 13:24, 30.04.2021
 Поділитися

Поділитися в

Наприкінці квітня своє професійне свято відзначають захисники державного кордону, які героїчно і самовіддано боронять незалежність і суверенітет України. З 2018 року День прикордонника у нашій державі відзначається щорічно 30 квітня. 

Сумська область на півночі та сході межує з Російською Федерацією. Прикордонники охороняють ділянку державного кордону з РФ протяжністю понад 560 кілометрів. Ми поспілкувалися із Олександром Любченком, який вже 7 років служить у Сумському прикордонному загоні, а нині очолює інженерно-авіаційну службу.

Досвідчений прикордонник поділився спогадами з 2014-го року, розповів про складнощі та переваги служби на кордоні та забезпеченість загону технікою та зброєю.

Коли Ви пов’язали своє життя із військовою службою?

У 2002-му році я закінчив військову кафедру Сумського політехнічного університету. За спеціальністю я інженер-технолог хімічного виробництва, тож після закінчення ВНЗ потрапив на роботу на підприємство “Сумихімпром”. Там працював майстром зміни до 2014 року.

І на початку війни на сході України Вас мобілізували. Де саме служили?

Так, на початку вторгнення військ РФ був призваний і мобілізований у перших рядах на службу у прикордонний загін. 30 березня нас призвали, ми були зібрані у військкоматі і в той же день нас відвезли до військової частини. Я потрапив у загін, який був сформований із мобілізованих, пройшовши 3 місяці навчання, у липні 2014-го року  ми з хлопцями виявили бажання їхати в АТО захищати наш суверенітет. Там ми пробули з липня до вересня. Несли службу у відділі прикордонної служби «Красна Талівка» Луганського прикордонного загону. Пам’ятаю, як одного дня, 25-го серпня ми поїхали охороняти державний кордон і по рації ми почули, що наш наряд, який був на кордоні до нас, потрапив у засідку. Ми поїхали їм на допомогу, коли дісталися — почався бій, який тривав близько 2.5 годин. Приїхали усі, хто був поруч, викликали підмогу. Вперше за всю історію АТО проти нас були застосовані гелікоптери. Було дуже важко, обстріли з усіх боків. Тоді була спека, засуха, загорялися поля. Виходити з бою нам доводилося  пішки по гарячому полю,  бо машини наші розстріляли. У цьому бою загинули четверо моїх побратимів, один із них — підполковник Євген Пікус, який тоді очолював цей підрозділ. 

Коли повернулися у Суми та вирішили продовжити службу? Яку посаду обіймаєте?

У вересні 2014-го ми приїхали додому, нас зустрічали на площі Незалежності. Було багато людей, батьки приїхали, колеги із минулого місця роботи.  Потім я і деякі мої товариші вирішили продовжити службу й залишилися на контракті. По теперішній час служимо у Сумському прикордонному загоні. Пізніше, коли у 2017-му році ввели програму з використання безпілотних літальних апаратів, я разом з підлеглими поїхав в Оршанець (ред. Головний центр підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота), там ми відучилися, отримали посвідчення, сертифікати та безпілотні апарати і  з того часу ми постійно їх використовуємо для моніторингу  повітряних просторів вздовж кордону. Взимку цього року у нас створили інженерно-авіаційну службу і зараз я її очолюю.

Що найскладніше у роботі прикордонника?

Головне — звикнути до графіка служби, постійно є відрядження, виїзди по тижню й по два, нічні наряди бувають. З часом усі звикають. Складнощі бувають, але переваг роботи у прикордонній службі набагато більше. Я не жалкую, що залишився. 

З приводу недавніх подій, скупчення російських військ на кордоні з Україною, як посилювалася оборона на Сумщині?

Оборона, звичайно, посилювалася. Були додаткові наряди, постійно пильнуємо, моніторимо, намагаємося контролювати цю ситуацію, щоб не було порушень кордону зі сторони Російської Федерації. Ситуація контрольована і ми вчасно зможемо відреагувати.  

Як ви оцінюєте забезпеченість Сумського прикордонного загону технікою, зброєю, засобами захисту? Чи достатня кількість особового складу? 

Я гадаю з нашою технікою та зброєю ми завжди готові надати певну відсіч ворогу. Було б добре розширити особовий склад. Бувають складні ділянки кордону: ліси, болота, тож було б непогано закупити автомобілі високої прохідності.

Можливо, здійснюються набір на службу? Яку освіту має мати людина, щоб служити у прикордонній службі? Де проходять навчання?

Постійно проводиться набір, агітаційні заходи і охочих завжди чимало. Для служби у нас людина може прийти після школи, технікуму чи вищого навчального закладу. Варто лише пройти навчання в Оршанці та здобути звання. Якщо людина раніше не була на військовій службі, навчання триватимуть 2-4 місяці.

Чи значно змінилися задачі прикордонників із настанням пандемії?

Збільшилося навантаження на пунктах пропуску, адже до основних задач додалися перевірка ПЛР-тестів, дезінфекція та інше. А так, як служили, так і служимо. 

Задоволені прикордонники заробітною платою, зокрема Ви?

Так, задоволений. Деякі мої товариші, які не продовжили службу, планують повернутися, бо рівень заробітної плати, який вони отримують на цивільних місцях роботи, значно менший, ніж тут. 

Ви багато розповіли про товаришів, з якими служили. Кордон подарував вірних друзів?

Коли виїжджаєш на кордон на тиждень чи більше, створюється міцна дружба між хлопцями. Навіть, якщо ти до цього нікого не знав. Є таке явище — військове братство, ось у ці моменти воно чітко проявляється. Ми допомагаємо один одному, разом готуємо їжу, служимо пліч-о-пліч і підтримуємо у складних життєвих ситуаціях. Військово-прикордонна сім’я у нас. 

Наостанок поділіться, чим займаєтеся у вільний від служби час?

У вихідні створюю вироби з дерева. Ось буде відпустка, планує зробити своїми руками кухню із дерева з барною стійкою. Вже зробив проєкт, залишилося тільки закупити матеріали. Почалася любов до цієї справи ще у дитинстві, коли мій дядько виробляв шкатулки, чеканки, усе-усе робив із дерева у будинку, де мешкав. У нього було дві доньки, а я увесь вільний час проводив у нього й навчався майстерності дядька. З тих часів намагаюся вдосконалювати навички і усе робити власноруч. А також із хобі у мене рибалка, футбол та настільний теніс, а взимку лижі у Токарях.

Альона Болотова

Если Вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

The Sumy Post в Telegram та Facebook. Цікаві й оперативні новини, фото, відео. Підписуйтесь на наші сторінки!

comments powered by HyperComments

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: