«Люди, війною вже обпалені»: ветерани Афганської війни із Сумщини воюють за Україну

Інтерв'ю, Війна | 16:34, 23.06.2022

Воїни Афганської війни були готові до «гарячого бою», коли їхній досвід знадобився для захисту України на Сході. Понад тисячу «афганців» підставили тоді своє плече. 24-го лютого, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення на територію України, «воїни-інтернаціоналісти» знову взяли в руки зброю й четвертий місяць захищають свободу та цілісність держави.

Ми поспілкувалися із очільником Сумської обласної організації «Спілки ветеранів Афганістану» Анатолієм Линником та з сумським «афганцем» і учасником сучасних бойових дій Володимиром Панченком. Далі – про ветеранів Афганістану, їхній досвід та відданість, ставлення побратимів із рф до «спецоперації», а також про гучну заяву щодо члена організації.

Скільки наразі ветеранів нараховується у лавах Сумської обласної організації «Спілки ветеранів Афганістану»?

Загалом в області – близько 4 500 ветеранів Афганістану, десь 1 500 з них – сум’яни. Як кажуть, цінуємо живих, але й пам’ятаємо про загиблих. Тож, зазначу, що війна в Афганістані забрала 123 життя солдатів із Сумщини. На початку року ще були живими 86 їхніх батьків, 17 вдів. Нині 14 ветеранів на Сумщині – з інвалідністю І-ї групи.

Чи ділилися «афганці» бойовим досвідом, адже практичні знання, які воїни Афганістану здобули 42 роки тому, скарб для тих, хто має більше сил та можливостей використати ці знання для оборони України?

Десять років я очолюю Сумську обласну організацію «Спілку ветеранів Афганістану». Пріоритетним завданням в області було національно-патріотичне виховання юнаків. Ми тісно співпрацювали зі школами, «Кадетським корпусом», проводили виховні, просвітні заходи для юнаків призовного віку. Бо війна – це глибокий досвід, який з книжок не почерпнеш. Ми ділилися цим досвідом з перших вуст. І коли у 2014-му він, на жаль, знадобився, «афганці» з Сумщини не зволікали. Хто зі зброєю, хто – волонтерами…

«Афганці» Сумщини захищали Україну на Сході та продовжують це робити й сьогодні. Хто ці люди, чи багато їх?

Так, таких чимало. Ветерани Афганістану – люди, війною вже обпалені. І цього не стерти з пам’яті, не видалити, не редагувати. Ті, кому стан здоров’я дозволяє бути корисним у цій війні та завдавати відсіч ворогу, взяли зброю й боронять Україну. Сьогодні «афганці» воюють у складі ЗСУ й серед тероборонівців. Першими, хто спадає на думку, Володимир Панченко – майор Збройних сил України, Віталій Кривошеєв служить у силах спецоперацій…

Сумські ветерани Афганістану засуджують агресію росії по відношенню до України із 2014 року, та як ставляться до «спецоперації» ваші побратими, які є громадянами рф?

Зараз я не підтримую зв’язок абсолютно ні з ким з росії. Однак, наскільки мені відомо від керівництва УСВА, ветерани Афганістану по той бік кордону засуджують дії свого політичного керівництва.

Розумієте, істина в тому, що у війни може бути лише одне виправдання: коли на твою Батьківщину напали, ти береш зброю і йдеш убивати. Як не крути, правда за нами.

До слова, у 2017 році делегація Української Спілки ветеранів Афганістану брала участь у заходах воїнів-інтернаціоналістів, які проводилися у Москві, попередньо повідомивши про це спеціальні служби та керівництво держави. На одному із заходів члени делегації висловили підтримку України та засудили дії РФ щодо подій 2014-2015 років. Голова УСВА Сергій Червонописький у виступі та при оголошенні миротворчих пропозицій назвав анексію Криму – анексією, а війну на сході України – агресією. Наша позиція пролунала перед воїнами-інтернаціоналістами з усіх країн колишнього Радянського Союзу. Коли повернулися в Україну, знову ж таки про цей захід доповіли.

У квітні СБУ повідомила, що «голова однієї із сумських громадських організацій виявився агентом спецслужб рф». Згодом деякі місцеві активісти та журналісти опублікували інформацію, що звинувачують у держзраді та співпраці з агресорами особу, дотичну до організації, яку ви очолюєте. Можете прокоментувати цю ситуацію?

Прокоментувати, звичайно можу. Я зробив це ще в тому ж квітні у Фейсбуці. Думка не змінилася.

Людину, проти якої висунуто звинувачення, знаю більшу частину свого життя. Знаю, як порядного, відповідального, з чуйним серцем. За бойові заслуги в Афганістані він нагороджений медаллю. Інакше – не працював би з ним кілька років поспіль. Винен чи ні – вирішувати виключно суду. Тільки суд в Україні може дати оцінку діям особи. Тож, дочекаймося вироку.

«Афганець» Володимир Панченко – нині майор Збройних сил України. Сумчанин разом із сином боронить Україну на Миколаївщині. Військовослужбовець розповів, як довго вже воює у російсько-українській війні, коли поруч опинився син, зраду від «названих братів» та відповів на запитання, коли закінчиться війна.

У 2014-15 роках я був учасником АТО. Захищаю країну і зараз із початком повномасштабного вторгнення. Зі мною наразі служить мій син, який раніше навіть не планував пов’язувати себе з військовою справою. Суми тривалий час були у кільці росіян, коли ж місто звільнили, син відвіз родину в Польщу, а сам пішов у військкомат та за деякий час прибув до мене. Зараз ми на Миколаївщині.

У 2014-15 роках я був учасником АТО. Захищаю країну і зараз із початком повномасштабного вторгнення. Зі мною наразі служить мій син, який раніше навіть не планував пов’язувати себе з військовою справою. Суми тривалий час були у кільці росіян, коли ж місто звільнили, син відвіз родину в Польщу, а сам пішов у військкомат та за деякий час прибув до мене. Зараз ми на Миколаївщині.

Кожна війна відрізняється. Ніхто не очікував такої нахабності, ніби ж від братів. Це неправильно, жахливо. Воюють у більшості буряти, дагестанці, росіян – меншість, але вони є.

У лютому-березні я всім казав, що швидко ця війна не завершиться, але ніхто не вірив, думали, що триватиме протягом місяця. Чесно, вона може тривати кілька років, а то й 10. Навіщо росії починати цю війну, аби швидко закінчити? Вони будуть продовжувати нарощувати сили: вироблятимуть техніку; навчатимуть людей, яких там десятки мільйонів. Ми ж не здаватимемося.

На фото Володимир Панченко із сином, дружиною та побратимами. Кадри з архіву військовослужбовця.

За пропозицією Анатолія Линника, ми завершимо це інтерв’ю безсмертними словами «Слава Україні!» «Героям слава!». І юним солдатам, добровольцям, що відгукнулися на захист Батьківщини, і досвідченим ветеранам, яким, на жаль, знову довелося згадати слово «війна».