Злови хвилю

16 листопада в Україні відзначають День працівників радіо, телебачення та зв’язку.

Історія свята розпочалася понад 100 років тому, коли 16 листопада 1924 року у Харкові в ефір вийшла перша в Україні радіопрограма. Українське радіо тоді почули 70 радіоаматорів. Першу передачу розпочав технік: він за звичкою на початку тричі промовив у мікрофон: «Алло, алло, алло». А потім ще тричі: «Говорить Харків».

Вже за часів незалежності України, 1994 року, Укртелерадіокомпанія запропонувала встановити 16 листопада професійне свято для телерадіопрацівників. І в переддень 70-річчя початку радіомовлення в Україні був виданий Указ Президента України «Про День працівників радіо, телебачення та зв’язку». Тож цей день відзначають також фахівці зв’язку, що забезпечують роботу телефонних мереж і мереж інтернет-зв’язку.

Про те, як працюють телерадіомовники Сумщини в умовах повномасштабного вторгнення, про проблеми, з якими стикаються та шляхи  їх подолання, про те, що йде в ефірах і наскільки це перегукується з очікуваннями аудиторії, –  поспілкувалися із знаною медійницею, заслуженою журналісткою України,  представницею Національної ради у Сумській області Ларисою Якубенко.

– Пані Ларисо, нам відомо, що Ви самі багато років працювали на телебаченні і знаєте цю сферу діяльності так би мовити з того боку екрану.

– Так і є. Майже дев’ять років я очолювала шосткинську телекомпанію «Телеком-Сервіс», де була не тільки директоркою, але й кореспонденткою та продюсеркою; ведучою новин, авторських проєктів. У ті часи я порівнювала себе з тренером-гравцем — членом команди, який одночасно виконує менеджерські обов’язки та роботу журналіста.

Потім довелося попрацювати 8 років на посаді директорки Сумської обласної державної телерадіокомпанії (наразі це суспільний мовник). На той час у компанії не було жодної ліцензії на телевізійне та ФМ-мовлення (була лише єдина ліцензія на проводове мовлення) і всього дві години телевізійного ефіру у дуже незручний час: рано-вранці і вдень. Тож першочергово прийшлося займатися саме цими питаннями та розбудовувати разом  із колективом спочатку аналогове телевізійне мовлення у Сумах та Тростянці. Потім – обласну мережу цифрового телебачення та ФМ-мовлення, яке тоді мало назву «Слобода ФМ».

Вже після реформування СОДТРК у філію АТ «НСТУ», всі шість ФМ-частот, які ми отримали за результатами відкритих конкурсів у 2008-2010 роках, об’єднали в єдину мережу «Українського радіо».

– Скільки наразі частот на Сумщині має суспільний мовник?

– Якщо порівнювати з приватними радіостанціями, що працюють на території області, то Суспільний мовник є флагманом українського мовлення в області і має найбільшу кількість: «Українське радіо»  –  13 частот, «Радіо Промінь» – 4, «Радіо Культура» – 3.

Треба віддати належне київському менеджменту суспільного радіомовника. Вони вже під час повномасштабного вторгнення змогли розпочати мовлення у прикордонних населених пунктах Сумщини на частотах, які отримали восени 2021: «Українського радіо» у Великій Писарівці, Миропіллі, Новій слободі, Хуторі-Михайлівсьму; «Радіо Промінь» – у Сумах, Порохоні; «Радіо Культура» – у Шостці, Кириківці.

До речі, над підготовкою документів для прорахунку цих частот теж працював наш офіс представництва Національної ради у Сумській області разом з фахівцями Сумського відділу Північно-Східної філії ДП «УДЦР». Тож маю пряме відношення до розбудови мережі суспільного мовника на Сумщині.

– А скільки взагалі радіостанцій працює на теренах області і скільки з них на прикордонних територіях?

– 33 радіомовники, серед них – 10 місцевих. Разом ними задіяні 62 частоти. Частка задіяних частот на прикордонних територіях Сумщини, які межують з країною-агресором, становить 20%.

– А як ці частоти розподіляються по районам? Чи всюди висока щільність українського радіомовлення?

– На жаль, нерівномірно. Найбільшу кількість частот і, відповідно, радіопрограм має Сумський район (28 частот). Шосткинський – 14, Охтирський – 10, Конотопський – 8, Роменський – 4.

Для Роменського району, який завжди мав високу щільність населення, а зараз ще й приймає багато переселенців з прикордоння, 4 задіяні частоти – це, на мій погляд, замало. Хоча жителі Хмелівської громади  можуть приймати сигнал декількох українських радіостанцій із сумської вежі, а жителі Липоводолинської, Синівської громад – з Полтавщини (Гадяча, Зіньківа, Полтави).

До речі, 13 листопада медіарегулятор надав дозвіл суспільному мовнику на збільшення вдвічі потужності передавача у Конотопі. Це своєю чергою дасть змогу охопити сигналом «Українського радіо» декілька громад Роменського району.

– Чи є можливість збільшити кількість радіостанцій на Сумщині?

– Національна рада має в своєму резерві вільні радіочастоти і періодично виставляє їх на конкурси. Наприклад, у минулому році переможцями конкурсу на частоти у Сумах стали «Громадське радіо», «Авторадіо», «Інформатор ФМ». Нещодавно частоту у Білопіллі отримало «Радіо «Піхота».

Водночас під час проведення конкурсів претендентів на частоти у  Глухові, Конотопі, Лебедині, Путивлі, Ромнах, селищі Краснопіллі, селах Стара Гута,  Угроїди, с. Шалигине не виявилося.

– Чому так відбувається?

– Причин декілька. Частина з них комерційно неприваблива, оскільки були прораховані до повномасштабного вторгнення для населених пунктів Сумської області, які наразі входять до Переліку територій можливих бойових дій. Наприклад, села Стара Гута, Угроїди, Шалигине Шосткинського району. Путивль теж знаходиться близько до лінії боєзіткнення.

Також технічні характеристики деяких частот не забезпечують широку територію покриття радіосигналом. Зокрема, потужність передавачів для мовлення на частотах у Глухові та Лебедині – всього 0,03 кВт.

До повномасштабного вторгнення на частоти у Ромнах та Конотопі було б дуже багато претендентів. Але зараз компанії переживають важкі часи і це впливає на їх платоспроможність (ліцензійний збір, наприклад, за частоту у Конотопі – майже 80 тисяч гривень, у Ромнах – близько 47 тисяч).

– Чи є якийсь вихід із ситуації, якийсь механізм заохочення з боку держави, Національної ради?

– Національна рада практикує видачу дозволів на тимчасове мовлення на вільних радіоканалах. Право на такі дозволи мають телерадіомовники, які працюють на територіях з особливим режимом мовлення. Перелік цих територій визначає та затверджує Національна рада. На Сумщині це Конотопський, Охтирський, Сумський, Шосткинський райони. Такі дозволи є безкоштовними та діють один рік. Потім мовник за бажанням може його продовжити.

Наразі в регіоні по тимчасовим дозволам ведуть мовлення 4 радіомовника на 9 частотах, зокрема суспільний мовник та  «Армія FM».

Окрім того, у минулому році Національна рада у співпраці з Фондом «Партнерство за сильну Україну» реалізувала масштабний проєкт, спрямований на підтримку українських мовників та захист інформаційного простору на прикордонних і прифронтових територіях. Фонд компенсував низці радіостанцій, які отримали тимчасові дозволи на частотах у комерційно непривабливих, але стратегічно важливих регіонах, витрати на послуги Концерну РРТ із трансляції програм протягом року.

Ініціатива охоплювала 16 частот у семи регіонах, в тому числі й у Сумській області. Саме завдяки цьому проєкту у минулому році розпочали мовлення радіостанції «Best FM» – у Конотопі, «Громадське радіо» – у Хуторі-Михайлівському,  «NovaLine»  –  у селищі Краснопіллі.

Також медіарегулятор надає телерадіокомпаніям, які працюють на територіях з особливим режимом мовлення, знижку у розмірі 70% на сплату ліцензійного збору.

– Чи може Україна блокувати російське мовлення?

– У 2024 році Кабінет Міністрів України виділив з резервного фонду державного бюджету 152 млн гривень для блокування ворожого телерадіомовлення. Системи спеціального телерадіомовлення (ССТРМ) були встановлені у Сумській та інших прикордонних областях України. Ці системи довели свою ефективність, проте інформація про місця їх встановлення та технологічні рішення не є публічною.

– Відповідно до результатів досліджень за роки повномасштабного вторгнення телерадіомовники втратили значну частку своєї аудиторії. Українці стали споживати інформацію із соціальних мереж, Телеграм-каналів. Як в таких умовах виживають наші традиційні медіа?

– Важко. Бо витрати на утримання телерадіостанцій неспівставні з витратами на забезпечення роботи онлайн-медіа і особливо Телеграм-каналів, соціальних мереж. Війна також загострила деякі болючі точки. Зокрема йдеться про критичну нестачу фінансування через майже повну відсутність комерційної реклами; брак кадрів у зв’язку з евакуацією та мобілізацією частини працівників.

Редакції втрачають унікальних спеціалістів, наприклад, відеооператорів, монтажерів, звукорежисерів, головних редакторів. Наприклад, з початку вторгнення Шосткинська телекомпанія «Телеком-Сервіс» залишилася без двох відеооператорів та звукорежисера, які стали на захист країни. Знайти заміну таким фахівцям достатньо складно.

На превеликий жаль, область втратила дві місцеві радіостанції – «Діва-радіо» у Сумах і «Радіо Вир» у Білопіллі (обидві компанії анулювали ліцензії на мовлення). Також у минулому році припинили діяльність сумські телекомпанії «СТС» та «Академ ТV». І якщо «СТС» зберігла обидві ліцензії, отримав від медіарегулятора дозвіл на тимчасове припинення мовлення, то «Академ ТВ» остаточно втратила їх.

Проте інші місцеві мовники поки що тримаються, хоча декілька з них зменшили добові обсяги мовлення (телекомпанії «Відікон», «Тростянець», «Телеком-Сервіс»). Ще деякі отримали дозволи Національної ради на внесення змін у програмні концепції, відмовившись від створення освітніх, дитячих програм, або сильно скоротивши їх обсяги.  Це дало змогу місцевим медіа полегшити виконання своїх програмних концепцій без порушень умов ліцензій. Наразі левова частка програм – це новини та інформаційно-аналітичні програми.

Телекомпанії також через брак ресурсів змушені майже повністю відмовиться від прямоефірних програм. Перевага надається новинам та інформаційним програмам у запису.

Окрім того, за результатами наших моніторингів п’яти місцевих телекомпаній Сумської області у липні – вересні цього року, спостерігається чітка тенденція — домінування форматів трансляції, який передбачає відсутність ведучих у кадрі. Так, ПрАТ «Шосткинська телекомпанія «Телеком-Сервіс» та МІ РТВ-Центр «Вежа» у формі ТОВ (м. Конотоп) узагалі не мають ведучих у своєму ефірі.

– Тобто контент місцевих мовників сильно змінився?

– Так. З початку війни значно зріс відсоток кількості новин та інших програм на тему війни та оборони. Наш контент-аналіз відеоматеріалів телевізійних мовників свідчить, що ефір повністю відображає реалії воєнного часу. Так, у другому півріччі 2025 року майже 58% матеріалу була присвячена темі війни та оборони, що на 21% більше, ніж у першому півріччі.

Така диференціація відображає природну потребу жителів прифронтових регіонів у релевантній інформації, яка безпосередньо стосується подій на лінії бойового зіткнення, безпеки та виживання місцевого населення. Беззаперечним лідером щодо висвітлення цієї тематики є телекомпанія «Відікон» – вона приділяє 60-70% ефірного часу темі війни та оборони.

– В чому, на Ваш погляд, перевага місцевих медіа – всіх, а не тільки телерадіомовників?

– Локальні медіа є важливим елементом місцевих спільнот і залишаються для них ключовими інформаторами. Вони фокусуються здебільшого на новинах, що мають безпосереднє практичне значення для життя людей і громад, завдяки чому контент сприймається як більш близький аудиторії. Вони, на відміну загальнонаціональних медіа, знають, чим живе громада, і говорять її голосом. Тобто, покривають критичні інформаційні потреби громад, де вони базуються.

– Що Ви можете побажати працівникам радіо, телебачення та зв’язку в день їх професійного свята?

– Насамперед хочу згадати Андрія Реву (телекомпанія «Телеком-Сервіс») та Кирила Ульянченка (телекомпанія «Відікон»), які  добровольцями стали на захист України та віддали за неї своє життя. Світла пам’ять Героям.

Також сказати іншім працівникам телерадіокомпаній та провайдерів аудіовізуальних сервісів, які наразі у війську служать пресофіцерами, зв’язківцями, пілотами БпЛА, артилеристами тощо, що ми скучаємо за ними, чекаємо їх і дякуємо за захист.

Всім побажати завжди бути на одній хвилі – хвилі добра, взаємоповаги, взаємопідтримки. Щоб наших мовників «ловили», чули, бачили, дослуховувалися… До провайдерів – підключалися.

Щоб зв’язок між нами усіма був надійним – у всіх сенсах.

І – головне – Миру.

Підготувала Олена Геренко

 

The Sumy Post в Telegram та Facebook. Цікаві й оперативні новини, фото, відео. Підписуйтесь на наші сторінки!