СумБуд
метизная компания

У Сумах згадували загиблого під час мінометного обстрілу Дмитра Лісовенка

Події | 16:26, 12.02.2021
 Поділитися

Поділитися в

“Хто як не я” – з такою думкою, за словами батька Дмитра Лісовенка, його син пішов на війну. 12 лютого шості роковини з дня його загибелі. Сумчанин Дмитро Лісовенко загинув під час мінометного обстрілу біля села Новогригорівка Бахмутського району Донецької області. Похований чоловік на Центральному кладовищі.

“Скільки б років не пройшло, ніколи в серці він у нас не покине. Завжди, як кажуть, і прокидаємося із ним, і лягаємо з думкою про нього. Чудовий був хлопець. Любили його всі, і на роботі, і у побуті. Він вирішив так, що повинен піти захищати нашу Батьківщину. Казав, а хто як не я? Хто моїх дітей захистить. Пішов… Бачите не всім пощастило повернутися”, – говорить батько Дмитра Іван Лісовенко.

Зі слів батька, востаннє він спілкувався з сином телефоном. Дмитро телефонував йому о 7 ранку, хоча вкрай рідко дзвонив першим.

“Сказав: “Тато, якщо ще раз підуть ми не вистоїмо”. Кажу – відходьте. – “Немає наказу”. Загинув. Ще й таке вийшло. Везли їх на машині 200-ті, і ще попав у них снаряд у кабіну. Загинув той офіцер, хто їх супроводжував та водій. Машина ще стояла у полі два тижні з цими загиблими хлопцями. Я об’їздив усі морги Дніпропетровська, Запоріжжя. Надивився такого, що… За два тижні домовилися й забрали цю машину. І забрали ми його”, – розповідає Іван Лісовенко.

Чоловікові було 32 роки, крім батька, у нього лишились мати, дружина та син. Перед тим, як піти на війну, Дмитро працював на машинобудівному заводі, розповів його колега Володимир Лаврик.

“Дмитро працював, на так званій площадці атомних помп, у цеху. І там були деякі моменти: зустрічалися, бачилися. Чесно кажучи, як батька, дуже жаль таку людину. Добра, світла людина. Там такий погляд, що запам’яталося, то це очі. Такі очі щирі, відверті, теплі. Така трагедія. Дуже співчуваю батькам, дружині, дітям. Хотілося б, щоб ця війна швидше скінчилася й обов’язково перемогою”, – говорить колега Дмитра Володимир Лаврик.

На війну чоловік пішов у серпні 2014 року. За пів року його не стало.

“Гарний хлопець був. Ніколи нічого не боявся. Ми зустрічалися, я в інший бригаді служив. Ми змінювали один одного. Були знайомі, бо обидва сумчани. Хороший був”, – пригадує побратим Дмитра Станіслав Ільченко.

Суспільне

Если Вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

The Sumy Post в Telegram та Facebook. Цікаві й оперативні новини, фото, відео. Підписуйтесь на наші сторінки!

comments powered by HyperComments

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: