СумБуд
метизная компания

«Зараз побіжу на руках»: сумчанин подолав Стамбульський марафон (ІНТЕРВ’Ю)

Інтерв'ю, Спорт | 12:53, 15.11.2021
 Поділитися

Поділитися в

Бігати навколо Чешки стало тіснувато, тож сумчанин Максим Фещенко подався у єдиний у світі трансконтинентальний марафон, що проходить одночасно в Європі та Азії. Понад пів року щоденно тренувався і минулої неділі Максим, разом із друзями-сумчанами, подолав марафонську дистанцію на 43-му Стамбульському марафоні за 4 години 7 хвилин. 

Сумчанин, який працює торговим представником національного оператора мобільного зв’язку, а рік тому вирішив пробігти 42 кілометри, розповів нам: про підтримку й мотивацію, складнощі підготовки до марафону, переломний момент на дистанції та амбіційні плани.

Де зазвичай бігаєте і скільки долаєте кілометрів?

Частіше навколо озеро Чеха, але останнім часом вже просто містом. На Чешці стало тіснувато, бо почали з’являтися великі дистанції у тренуваннях. Взагалі починав я з трьох кілометрів, зараз у середньому пробігаю 20 кілометрів. Коли долаю 10 км, вже не відчувається навантаження, а ось після 20 км я відчуваю, що вдало потренувався.

Коли з’явився задум подолати марафонську дистанцію?

Близько року тому я почав бігати, ще за кілька місяців з’явилася ідея пробігти марафон. Надихнув мене товариш, який неодноразово брав участь у марафонах та у змаганнях «Ironman». Надивившись на його перемоги поставив і собі ціль марафон. Пізніше до мене приєднався друг Олександр, який також почав бігати і виявив бажання пробігти марафон.

Чому саме Стамбульський марафон?

Спочатку ми планували подолати Київський марафон (Wizz Air), а потім Саша запропонував полетіти у Стамбул на 43-й міжконтинентальний марафон. Мене ця ідея надихнула і я, майже без роздумів, погодився. Влітку ще брав участь у напівмарафоні від «Нової пошти», який проводили у Сумах.

А коли почали напружено готуватися до марафону? 

Зареєструвалися ми у кінці квітня, отримали лист-підтвердження і я зрозумів, що з цього моменту кожне прогуляне тренування відіб’ється на результаті на марафоні. Цей момент став серйозною мотивацією й близько пів року ми плідно тренувалися.

У період підготовки до змагань дотримувались марафонської дієти?

Протягом усієї підготовки я майже не вживав смажену та жирну їжу. Полюбляю солодке, при великих навантаженнях і треба вуглеводи, але я все ж намагався замінити солодке правильними вуглеводами. Але сильно не обмежував себе.

Що найскладніше у підготовці?

Однозначно дисципліна, адже не можна прогулювати тренування. Коли зранку дуже не хотілося йти бігати, а хотілося поспати, я собі говорив: “Максим, ти знаєш чим це закінчиться”, після чого вставав, взував кросівки та починав бігти. Весною влаштовував собі марафон «35 км у 35». На свій день народження, коли мені виповнилося 35 років, я прокинувся 0 1:30 і побіг навколо міста. Вийшло 30 кілометрів і ще 5 добігав навколо Блакитних озер. У той день я зрозумів, як важливо мати дисципліну.

Коли вже стартували у марафоні, на якому кілометрі стало важко, можливо був переломний момент, коли хотілося зупинитися?

Було таке. Перший момент рівно 33-й кілометр, до цього все йшло за планом: сили, дихання. У мене почалися судоми ніг з обох боків, я не міг сісти, лягти, просто хотілося кричати з усієї сили. Я нахилявся уперед та розтягував м’язи, масажував ноги, бив себе у м’язи і на невеликий час стало легше. Я почав бігти і знову зупинився вже на 34-му кілометрі. Я розумів, що треба продовжувати і подолати дистанцію за будь-яку ціну, тому зміг себе відновити й поступово почав набирати темп. Останній кілометр був під круту гірку, що додатково навантажило м’язову систему ніг.  Коли залишалося 500 метрів до фінішу, розпочався третій і найсильніший етап судом. Перша думка: «Зараз побіжу на руках». Але вдалося відновитися. Не відчуваючи ніг я дістався фінішу.

Як тільки мені ставало важко, я згадував родину і це дуже допомагало. Діти, дружина та батьки вірили в мене. Я розумів, що я не можу повернутися із поразкою. У мого сина ДЦП і поки він не ходить, але син – моя найбільша мотивація, саме він зробив мене сильним. А коли я пробіг марафон, отримав повідомлення від доньки з текстом «Ти мій силач». Саме вони надихають на нові досягнення та перемоги.

Коли дісталися фінішу, сумські спортсмени вже були там чи наздоганяли вас?

Двоє тоді вже фінішували, з одним із них ми до 33-го кілометру бігли разом, але коли у мене розпочалися судоми, він побіг далі, адже у нас була мета вкластися у 4 години. За мною прибігла пара, з якою ми прилетіли. До речі, дівчина із сумської команди проявила вольовий характер. Сніжана долала дистанцію після хвороби, на 20-му кілометрі їй було важко, але все ж вона подолала дистанцію. Ще за нами прибіг Валерій Мирончик людина-воїн, який після серйозної травми ноги також подолав 42 кілометри. Захоплююся цими людьми!

Що далі, збільшуватимете дистанція? Який марафон наступний?

Маю довгострокову ідею New York City Marathon, а серед більш здійсненних планів Заплив через Босфор. Цього разу ми перебігали Через Босфор, тепер можна переплисти протоку. Також є мета взяти участь у змаганнях з тріатлону IronMan. Тут навантаження більші, підготовка має бути ще серйознішою, тож треба набратися сил і розпочинати тренуватися.

Зазначимо, у цьому марафоні брали участь 64 українці, 60 досягли фінішу серед жінок брали участь 15 українок, 13-ть з них дісталися фінішу.

Если Вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

The Sumy Post в Telegram та Facebook. Цікаві й оперативні новини, фото, відео. Підписуйтесь на наші сторінки!

comments powered by HyperComments

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: