ГазЗбут
СумБуд
метизная компания

Історія сумчанки, яка стала наставницею дівчинці з дитячого будинку

 Поділитися

Поділитися в

Від волонтерства до наставництва один крок тривалістю у 9 місяців. Цей крок для сумчанки Ксенії Гриник став наступною сходинкою, на якій вона може дарувати дружбу та піклування дитині, яка виховується в інтернатному закладі.

Нагадаємо, із жовтня 2016-го року українці можуть на державному рівні допомагати вихованцям інтернатів адаптуватись до самостійного життя, не оформлюючи опікунства і не укладаючи інших правових відносин. Наставництво — це добровільна, безкоштовна підтримка та підготовка до самостійного життя дитини, що позбавлена батьківського піклування або живе в закладі для дітей-сиріт.

Сумчанка Ксенія Гриник, яка з червня вже є наставником 15-річної Наталі, розповіла свою історію. У нашому інтерв’ю читайте про те, для якої дитини можна стати наставником та як проводиться підготовка, про знайомство Ксенії з дитиною та про найскладніше у місії наставника.

Скільки пройшло часу від думки про наставництво, до першого візиту до дитини?

9 місяців виносила, як рідну дитину.
Насправді, 4 листопада на Всеукраїнському форумі по Наставництву я дізналася всі подробиці, деталі та відразу прийняла рішення стати наставником для дитини, яка перебуває в інтернатному закладі.

Згідно з законом, наставник укладає угоду з інтернатним закладом, а контролює процес дотримання прав і свобод дитини служба у справах дітей.

Чи стикалися ви з труднощами за час вкладання угоди зі школою-інтернатом?

Наставником формально можливо стати для дитини будь-якого віку, але найбільше увагу дорослого друга потребують діти від 10 років. По-перше, вони вже, в так званій, зоні ризику на усиновлення, найчастіше сімейні пари прагнуть встановити немовля, або діток віком до 5 років. По-друге, підлітковий вік має свої специфічні особливості, потрібна як увага, так і підтримка, налаштування на правильний шлях  у дорослому житті. Я стала наставником для дівчинки 15-ти років, вона мешкає в інтернаті імені Супруна. Труднощів з договором майже не було, дитина сама виявила бажання мати друга, але карантинні міри все ж відтермінували наше знайомство на довгі 3 місяці.

Громадянин, який хоче бути наставником, повинен досягти повноліття, пройти медогляд, надати соціальній установі довідку про несудимість, довідку про те, що він не перебуває на обліку у наркологічному диспансері та пройти спеціальний курс із підготовки.

Ви проходили спеціальний курс із підготовки до наставництва? Як це відбувалося?

Так, щоб стати наставником я мала пройти курси, а ще знайти однодумців, зібрати групу людей, щоб ці курси відбулися. Тривало навчання 4 дні, ми мали як теоретичні заняття так і практичні, розбирали ситуації, випадки, характери дітей, особливості і неординарні манери поведінки, з якими ми могли б зіткнутися.

Як проходить підбір наставника дитині?

Наставник, заповнюючи анкету, може вказати вік, стать, особливості дитини, які він не готовий прийняти, чи навпаки здібності, які хотів би бачити у дитини, наприклад інтерес до спорту чи творчості, спів, танці, тощо. Тобто побажання наставника враховувалися, але спершу психолог закладу проводив бесіду із дитиною, дізнавався якого наставника хоче вона, він. Потім підбирали спільні якості і утворювали пару. Перевагу мала дитина.

Чи відразу ваша пара знайшла спільну мову?

На мою думку, так. З першого телефонного дзвінка. Вже тоді ми сміялися, ставили одна одній багато запитань, потім знайшли сторінки у соцмережі, де активно обмінюємося фотографіями, відео, бажаємо доброго ранку, розповідаємо про плани на день і завершуємо наше спілкування вже пізно ввечері.

Розкажіть трохи про свого друга. Як ви проводите час, які у дитини вподобання та особливості?

Ната, саме так звуть дівчинку, для якої я хочу бути дорослим другом, помічником, наставником. По-перше, вона красуня, старанна та добра, в нас дуже багато спільного, ми вважаємо за потребу допомагати бабусям, любимо багато фотографувати. Наташа вчить іноземну мову, сідає на шпагат, танцює, вміє гарно плести коси, любить дітей, мріє мати сестричку й ми обидві непосидючі.

Що найскладніше у місії наставника?

Маючи невеличкий досвід наставника можу сказати, що важливо не перейти межу від наставника, місія якого підтримати, направити, допомогти дитині мати сім’ю, до приятеля-підлітка, до благодійника чи спонсора, який буде задобрювати, задарювати, вирішувати матеріальні потреби, дарувати коштовні подарунки й ніби-то таким чином брати участь у житті дитини.

Чи є у вас колеги-наставники?

Так, звісно, на курсах нас було десятеро і кожен учасник мав чіткий намір стати наставником і жоден не передумав, всі чекали на свою дитину і зараз поступово знайомляться з ними.

Про що треба пам’ятати людині, яка планує стати наставником?

Наставництво дуже важлива справа, наразі вихованці інтернатних закладів знають про можливість мати наставника більше ніж дорослі і вони прагнуть їх мати, чекають на них. Бути наставником відповідальна місія, це спілкування не на один тиждень, тому треба розуміти, чи є у майбутнього наставника не менше ніж 1 день на тиждень для спілкування з дитиною протягом року і більше. Треба враховувати особливості виховання дитини, бути толерантним, з розумінням ставитися до вчинків, зміни настрою, типу характеру чи вмінню поводитися в громадських місцях. Не нав’язувати власну думку і не вимагати відразу багато. Спершу важливо навчитися відчувати один одного, заслужити довіру і довести своє особливе ставлення, проявити небайдужість і справжній інтерес до неї, як до особистості.

Если Вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

The Sumy Post в Telegram та Facebook. Цікаві й оперативні новини, фото, відео. Підписуйтесь на наші сторінки!

comments powered by HyperComments

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: