СумБуд

Медова історія: про бджолині багатоповерхівки, сон на вуликах і крем-мед

Суспільство | 19:26, 19.08.2020
 Поділитися

Поділитися в

Сумська родина Безпалих вже більше 30 років живе пліч-о-пліч з працьовитими бджілками. Вони самі такі ж активні, дбають про здоров’я і діляться своїми знаннями та смачним медком з оточуючими.

Це не просто приватна пасіка, сьогодні це екооселя, де радо вітають гостей. Так і наш візит до родини бджолярів не обійшовся без приємних сюрпризів. І свіжого меду скуштували, і свічки крутили, і повітрям з вуликів дихали.

Медовий маршрут

Господарі пасіки Володимир та Наталія Беспалі запросили нас у самісіньке серце їхньої пасіки – в родинну садибу на станції Боромля Тростянецького району. Дістатися туди можна на авто чи потягом. Оскільки приміське сполучення після послаблення карантину повноцінно відновили, то ним і скористалися. Це найдешевший спосіб подорожувати. Залізничний квиток коштує 14 гривень, вагони загальні, людей чималенько, в дорозі приблизно півтори години.

Володимир особисто зустрічає гостей на вокзалі. Людей сюди приїздить багато, в основному пенсіонери-дачники. Від залізничної станції в кількох хвилинах пішки розташувалася літня і власне бджолина резиденція Безпалих. Це звичайний сільський будинок, яких в цій місцині чимало. Треба сказати, що і бджолярів у Боромлі раніше можна було зустріти майже в кожному дворі. Бо, як пояснили господарі, краї ці багаті на квітучі луги, і бджолам є де «попастися». На боромлянські землі й досі часто вивозять вулики, бо пасічники знають, що отримають з того гарний сбір меду.

Вуликів в селі за останні 10-20 років поменшало, а от на ділянці Володимира Беспалого вони максимально сконцентрувалися.

Бізнес від хрещеного

На невеличкій ділянці всього в чотири сотки рядами в кілька поверхів розташувалися бджолині вулики, більше 60 родин. А все починалося з двох бджолиних родин.

«Я родом з Тростянця. Як і мій батько працював на залізниці, освіту отримав інженерну і ніколи б не подумав, що своє життя присвячу бджільництву. Хоча в родині мене пасічників вистачало. А все почалося у 80-х, коли мій хрещений познайомив мене не просто з цим захопленням, а з цією професією», – згадує господар.

Спершу до бджільництва у Володимира був фінансовий інтерес: обзавестися пасікою, щоб покращити своє фінансове становище. В ті роки мед коштував дорого, попит на нього був хороший. Тому і поява першої бджолиної родини була серйозною.

«Мій хрещений Андрій Підвальний не подарував мені вулики, а продав. От так, щоб по-справжньому. Пам’ятаю, що коштували вони чимало. Цілу місячну зарплату. Тому то мало бути серйозне рішення. І він же ознайомив мене з усіма тонкощами догляду за бджолами. Пояснював все, навіть, як тримати рамку», – розповідає наш пасічник.

Пізніше поповнили пасіку Володимира 15 вуликів його рідного дядька. І це стало чудовим стартовим капіталом і дозволило розвинути медовий бізнес його родині. В той же час Володимир продовжував працювати на залізниці.

Залізничний роман

Зі своєю дружиною Наталіє він познайомився на роботі. І це знайомство дозволило його пасіці стати саме такою, якою ми побачили її сьогодні.

«В родині моєї Наталії дідусь був пасічником. Можливо ті знання і їй передалися. Мене найбільше вразило те, як легко вона вписалася в нашу бджолину родину. Треба розуміти, що пасіка вимагає чимало зусиль, це нелегка робота. Бджоли кусаються. Це важкий труд. Бджоли хворіють. Тому майстерність і відданість справі тут дуже важливі. Неможливо назвати це хобі, бо це вагома частина життя. Були часи, коли наша пасіка мала більше 120 вуликів, а це колосальні затрати часу та сил», – говорить Володимир.

Сьогодні вони обоє на пенсії і весь свій час можуть присвятити бджолам. Своє помешкання називають екооселею з притаманними їй екологічністю та автентичністю, простотою та натуральністю.

Апі-цікавинки

Із незвичного на цій пасіці чимало. По перше, це те, що бджоли живуть у справжнісіньких багатоповерхівках.

«Наприклад, під час цвітіння гречаних полів пасіки можуть вивозити на причепах, де щільність вуликів дуже велика. І саме цей принцип я взяв собі на озброєння і розмістив свої вулики так само щільно і на своїй невеличкій присадибній дільниці. Як бачите, вони почувають себе добре, продуктивність чудова», – пояснив господар.

Окрім, щільної забудови в помешканні Беспалих облаштували популярні сьогодні апі-кімнати. Це такі невеличкі помешкання, де є ліжка, які побудовані над справжнісінькими вуликами. У кімнаті бджіл немає, але вони старанно гудуть і діляться своєю вібрацією з відвідувачами. Говорять, що такий сон має цілющій ефект і в першу чергу дозволяє розслабитися і гармонізувати свої думки, відчуття і плани. Тому для мешканців гамірних міст такий вид відпочинку просто ідеальний. А ще в такій кімнаті так приємно пахне медом, деревом та різними цілющими травами, що їх дбайливо збирають господарі.

Одна з кімнат облаштована спеціальним приладдям, яке дозволяє дихати повітрям з самісінького вулика.

Для гостей Володимир залюбки проводить майстер-класи з виготовлення воскових свічок.

А ще бджолярі Беспалі роблять не просто мед. В їхньому асортименті смаколиків є крем-мед. Доволі цікава кремоподібна медова субстанція з приємними смаками різноманітних спецій.

А ще вас приємно здивує і збадьорить ранкова гімнастика від Володимира Беспалого і смачне вегетаріанське триразове харчування від господині Наталії.

У появі в нашій країні, зокрема в нашій області, таких «зелених» садиб є свій смак. В цій родині він медовий.

Наталія Гончарук

фото автора

Если Вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

The Sumy Post в Telegram та Viber. Цікаві й оперативні новини, фото, відео. Підписуйтесь на наші сторінки!

comments powered by HyperComments

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: