СумБуд
метизная компания

Сумчанка розповіла про боротьбу із коронавірусом

Суспільство | 08:04, 3.12.2020
 Поділитися

Поділитися в

Жителька Сум Наталія Ісіпчук розповіла на своїй сторінці у Фейсбук про лікування ускладненого перебігу хвороби на COVID-19 в Сумському обласному клінічному госпіталі ветеранів війни.

БОРОТЬБА З «КОРОНОЮ» − РЕПОРТАЖ ІЗ ЛІКАРНЯНОЇ ПАЛАТИ…

Коронавірус… Для когось він минає майже безсимптомно, а для когось стає пеклом, коли температура сягає найвищих позначок, усі хвороби дають про себе знати і з’являється страх, що кожна хвилина може стати останньою. Я, на жаль, потрапила до категорії ускладнених «коронованих»…

Пам’ятаю, як «швидка» мене привезла з температурою 39.5 до Сумського обласного клінічного госпіталю ветеранів війни, який віднедавна працює як лікарня для лікування пацієнтів з COVID-19. Було страшно. Спочатку лякала мигалка автомобілю екстренки вулицями Сум, потім коридори госпіталю всі в клейонках, стерильно чисті, медики, наче інопланетяни, у захисних костюмах, сусідка по палаті «під киснем»… «Боже, невже це кінець?», − подумала я, переборюючи паніку.

На щастя, все обійшлося. Мені ставили крапельниці, робили ін’єкції, лікарі постійно вимірювали сатурацію і температуру. За десять днів запалення легень, викликане коронавірусом, вдалося вилікувати.

Завдяки кваліфікованому, високопрофесійному колективу закладу навіть тяжкі пацієнти одужували. Всі, від лікарів до санітарок, були дуже уважними до кожного пацієнта, намагалися заряджати оптимізмом. Хоча і самим було нелегко. Наприклад, одна медсестричка кілька місяців не бачила батьків, вона боїться їм привезти «подарунок» з роботи, один із лікарів уже перехворів і тепер з власного досвіду знав підступність «корони». Нелегко ходити персоналу і в захисних костюмах, адже природні потреби ніхто не відміняв. Та найстрашніше − це втрачати пацієнтів. Медсестрички розповідали, як увесь колектив боровся за життя бабусі − тихого янгола. Але не врятували… Роки і хвороби взяли своє…
«У такі хвилини хочу звільнитися… Щоб не бачити… Щоб не відчувати болю», − розповідає санітарочка, але стискає зуби і виходить на зміну. Тому що є ті, кого треба рятувати…

А інша ображалася, що пацієнтка, яка виписувалася, не сказала «спасибі». «Нам не треба нічого, але ж інколи хочеться просто звичайне «дякую» почути, тоді і працюється якось легше…»

…Сьогодні з екранів телеканалів чую чимало розповідей про те, що когось у лікарні не врятували, комусь не допомогли, і тому вирішила поділитися своєю історією − історією про справжніх воїнів у білих халатах, які жертвують власним життям, щоб допомогти пацієнтам.
Низький уклін вам, шановний колектив Сумського обласного клінічного госпіталю ветеранів війни! Дякую за врятовані життя, за щоденний бій із невидимим ворогом під назвою COVID-19.

З повагою, ваша пацієнтка Наталія Ісіпчук

Если Вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

The Sumy Post в Telegram та Facebook. Цікаві й оперативні новини, фото, відео. Підписуйтесь на наші сторінки!

comments powered by HyperComments

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: