Уланівська писанка – традиція, що не згасає

Традиційне писанкарство села Уланове Есманьської селищної громади Шосткинського району – елемент нематеріальної культурної спадщини, включений до Регіонального переліку елементів НКС Сумської області, сутність якого полягає у збереженні давньої технології виготовлення великодніх писанок.

Історія писанкарства

Раніше для писання писанок декілька жінок чи дівчат збиралися гуртом вдома у однієї з них. Писанки розписували «под затопом» – біля печі, що топиться, в якій водночас розігрівали віск. За звичаєм, розписування великодніх яєць відбувалося протягом Великого посту. Останнім днем створення писанки був Чистий четвер. Вірили, що виготовлена в цей день писанка буде добре зберігатися. Писати могли також у свято Гаврила Благовісника, чи у будь-яке інше свято під час посту, адже виготовлення писанок не вважалося роботою. Існував такий звичай, пов’язаний з писанками: на другий день після Великодня хлопці знімали з дівчат хустки і вимагали викуп. Викуповували хустки в обмін на власноруч розписані яйця, за якими можна було зрозуміти рівень майстерності дівчини.

Здавна готові писанки обов’язково святили на Великдень у церкві й використовували у якості великоднього подарунка – «христосувались». За місцевим звичаєм, на Великдень хрещена мати обов’язково має подарувати таку писанку хрещениці, а хлопчикам – «битки».

Елементи, притаманні Уланівській писанці

Для писанок села Уланове характерною є перевага рослинного орнаменту: квіти, завитки, виноград, листочки, що доповнюються літерами «ХВ» й хрестиками. Крім того графічні елементи уланівської писанки включають крапочки, «повні рожі», маленькі хрестики, зооморфні візерунки: коники, рибки, півники, бджілки. Збереглися такі місцеві назви орнаментів, що використовувалися для розпису писанки, – «квіти», «листочки», «павучки», «ризи», «грабельки», «пояси», «строж».

Зафарбовування відбувається послідовно, від світлих до темних кольорів. Щоб змити чи висвітлити нанесену фарбу для досягнення чистоти кольору використовують капустяний або огірковий розсіл. Для зафарбовування писанок здавна використовуються барвники, виготовлені з природних матеріалів: кори яблуні – для отримання жовто-зеленого кольору (так звана «жовть»), кори вільхи й дуба – для коричневого, темно-коричневого й чорного, лушпиння цибулі – для червоного. Тому для традиційних писанок села Уланове типовою є обмежена кольорова гама.

Нині, за результатами моніторингу стану життєздатності елементів нематеріальної культурної спадщини, проведеного Сумським обласним науково-методичним центром культури і мистецтв, було виявлено – елемент «Технологія виготовлення писанок в селі Уланове» перебуває під загрозою зникнення.

Підготувала Олена Геренко

The Sumy Post в Telegram та Facebook. Цікаві й оперативні новини, фото, відео. Підписуйтесь на наші сторінки!